Інфекційні захворювання медичних працівників: порядок встановлення зв’язку захворювань з умовами праці та соціальні гарантії

«Медичні працівники щодня працюють в умовах підвищеного ризику інфікування. Водночас далеко не всі випадки захворювань, пов’язаних із професійною діяльністю, отримують належну оцінку як професійні, – зауважила Вікторія Полєнова. – Саме тому захворювання, що виникають у зв’язку з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику інфікування, закон відносить до професійних. Це передбачено статтею 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». А отже, йдеться не лише про медичний діагноз, а й про право працівника на належний соціальний захист».

Держпраця забезпечує складення санітарно-гігієнічних характеристик умов праці для подальшого визначення зв’язку захворювання з умовами праці. Проводить розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних професійних захворювань та отруєнь. Бере участь в організації медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі та щорічному обов’язковому медичному огляді працівників віком до 21 року.

2. Які захворювання вважаються професійними для працівників закладів охорони здоров’я?

- інфекційні захворювання (туберкульоз, вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція тощо);

алергійні захворювання (хронічний кон'юнктивіт, риніт, ринофарингіт, ринофарінголарингіт, риносинусит тощо);

- новоутворення (онкологічні захворювання ендокринних органів тощо).

Перелік видів діяльності робота на/у яких може спричинити професійне захворювання робота

в інфекційних, протитуберкульозних і шкірно-венерологічних закладах, центрах (відділеннях) із профілактики та боротьби із СНІДом та інших закладах охорони здоров'я, у клінічних, вірусологічних, мікробіологічних, паразитологічних лабораторіях, у суб'єктів системи крові, лікарняних банках крові;

робота медичних працівників у закладах із надання психіатричної допомоги та інших працівників спеціальних закладів освіти;

роботи, пов'язані із впливом алергенів;

роботи, пов’язані із впливом  речовин токсичної та канцерогенної дії, радіоактивних речовин, іншими видами іонізуючого випромінювання та його джерелами.

Які є види професійних захворювань:

Гостре професійне захворювання (отруєння) - захворювання (або смерть), що виникло після однократного (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу на працівника шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру (у тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання);

Хронічне професійне захворювання (отруєння) – захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника виключно або переважно впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов’язаних з роботою.

Зауважу, що не всі захворювання можуть бути професійними, а тільки ті, що визначені постановою Кабінету Міністрів № 1662 2000 року.

3. Інформація про інфекційні захворювання у працівників медичних закладів у Полтавській області

За останні п'ять років у Полтавській області зареєстровано 3 випадки професійних захворювань на туберкульоз (2020 – 2 випадки, 2022 – 1 випадок).

За даними Центру Громадського здоров'я України в 2024 та 2025  роках:- встановлені випадки захворювань на туберкульоз у 12 закладах охорони здоров'я області (2024 – 6 випадків, 2025 – 6 випадків);

захворювання на вірусний гепатит та ВІЛ-інфекцією у працівників медичних закладів не встановлені.

Держпраці з 16.03.2026 року проводить інформаційно-роз'яснювальні заходи щодо порядку встановлення зв'язку захворювання на інфекційні захворювання з умовами праці.

4. Інформація про інфекційні захворювання в Україні та світі

Туберкульоз — інфекційне захворювання, спричинене мікобактеріями туберкульозу. Передається під час кашлю, чхання, розмови чи співу в повітря потрапляють інфекційні частинки виділень з нижніх дихальних шляхів, у яких зосереджені мікобактерії туберкульозу (МБТ).

За даними ЦГЗ, у 2025 році в Україні хворих на ТБ зареєстрували  19 851 людину із ТБ, зокрема  639 дітей віком 0–14 років і 196 підлітків віком 15–17 років.

Туберкульоз — виліковне захворювання, успіх залежить від вчасно розпочатого прийому ефективних медпрепаратів і дисципліни пацієнта у дотриманні всіх рекомендацій  лікаря та регулярному прийомі ліків.

Вірусний гепатит — це запалення печінки, спричинене різними вірусами (A, B, C, D, E та ін.), яке вражає клітини печінки (гепатоцити) і може призвести до порушення її функцій, хронічного запалення, а в найгірших випадках — до цирозу та раку печінки. Найбільшу проблему представляють вірусні гепатити В та С, які призводять до 96% всіх смертей, пов’язаних з вірусними гепатитами. 

За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі реєструється понад два мільйони випадків пошкодження шкіри медичних працівників голками, скальпелями та іншими медичними інструментами з гострими краями. Ризик інфікування гепатитом В становить приблизно 30%. У 2015 р. вірусний гепатит став причиною смерті 1,34 млн людей.

Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

переливання інфікованої крові або її компонентів;

при випадковому пораненні голками та інструментарієм, що може містити сліди крові;

інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз тощо).

ВІЛ-інфекція – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), довготривалого переживання (персистенції)  ВІЛ в лімфоцитах, макрофагах  та клітинах нервової тканини.

 На сьогодні ВІЛ-інфекція поширена по країнам усіх континентів і її поширення в  світі носить назву пандемії ВІЛ/СНІДу, а в Україні розвивається епідемія ВІЛ/СНІДу. В країні зареєстровано понад 170 тис. ВІЛ-інфікованих, але за підрахунками експертів про свій ВІЛ-статус знає лише третина інфікованих; загальна кількість людей, які живуть з ВІЛ в Україні, сягає 377 600.

5. Куди необхідно звернутись медичному працівнику якщо у нього встановлені симптоми професійного захворювання?
6. Сімейний лікар (лікар фтизіатр, лікар-інфекціоніст) (видає направлення до лікаря профпатолога);
7. Лікар-профпатолог (надсилає до територіально органу Держпраці запит на складення санітарно-гігієнічної характеристики умов праці при підозрі у працівника професійного захворювання);
8. Територіальний орган Держпраці (складає санітарно-гігієнічну характеристику умов праці);
9. Лікар-профпатолог (направляє хворого до закладу охорони здоров’я якому надано право встановлювати остаточний діагноз професійного захворювання)
10. Заклад охорони здоров’я (встановлює зв’язок захворювання з умовами праці, надсилає повідомлення про П-3 до територіального органу Держпраці;
11. Територіальний орган Держпраці (встановлює причини виникнення професійного захворювання та складає акт П-4);
12. Сімейний лікар (направляє хворого до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи для проведення оцінювання її повсякденного функціонування);
13. Пенсійний фонд здійснює розрахунки та виплати одноразової та щомісячної грошової допомоги внаслідок втрати працездатності.

Порядок встановлення зв’язку захворювання з професійним встановляю постанова Кабінету Міністрів України № 337 2019 року.

6. Порядок підтвердження зв’язку зараження ВІЛ-інфекцією з виконанням працівником своїх професійних обов’язків, встановлений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.03.2015 № 148

Процедура підтвердження зв’язку зараження ВІЛ-інфекцією з виконанням працівником своїх професійних обов’язків здійснюється за інформованою письмовою згодою працівника в довільній формі та покладається на режимну комісію закладу.

Посадові особи ДЕРЖПРАЦІ не входять до складу режимної комісії.

7. Заходи профілактики визначені наступними нормативно-правовими актами:

-виконання стандартів  МОЗ – дотримання Порядку профілактики інфекційних хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги в закладах охорони здоров’я, які надають медичну допомогу в стаціонарних умовах (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2021 № 1614);

-проведення обов’язкові профілактичні медичні огляди працівників закладів охорони здоров’я (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 № 280);

-проведення обов’язкових медичних оглядів працівників згідно Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393);

-впровадження Заходів та Засобів щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 № 1777;

- виконання Порядку проведення екстреної постконтактної профілактики у працівників, які проводять тестування на ВІЛ або надають медичну допомогу людям, які живуть з ВІЛ, або контактують з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, забрудненими ними інструментарієм, обладнанням чи предметами (наказ Міністерства охорони здоров’я України від  16.12.2024  № 2103);

- дотримання вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (постанова Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337);

8 Соціальні гарантій для працівників, які виконують
роботи, пов’язані з підвищеним ризиком інфікування

Право на соціальний захист працівників протитуберкульозних закладів встановлений статтею 23 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»:

1. Працівники протитуберкульозних закладів, зазначені у частині першій статті 22 цього Закону, мають право на:

щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів;

щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування;

пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством.

2. Захворювання на туберкульоз будь-якої локалізації працівників протитуберкульозних закладів, зазначених у частині першій статті 22 цього Закону, визнається професійним, і заподіяна їх здоров’ю шкода компенсується у встановленому законом порядку.
3. У разі виникнення професійного захворювання працівникам протитуберкульозних закладів надається право на:

першочергове поліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством;

щорічну відпустку тривалістю 45 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час;

щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування у спеціалізованих санаторіях.

4. Власники або уповноважені ними керівники закладів охорони здоров’я, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз, зобов’язані забезпечити працівників зазначених закладів необхідними засобами захисту та проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів цих працівників на туберкульоз.
5. Види пільг та компенсацій, які передбачені державою за роботу медичних працівників із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці

• скорочена тривалість робочого часу (постанова КМУ від 21.03.2021 №163)*;
• щорічна додаткова оплачувана відпустка (Додаток 2 постанови КМУ від 17.11.1997 №1290);
• оплата праці в підвищеному розмірі;
• безплатне забезпечення молоком або рівноцінними харчовими продуктами (стаття 166 КЗПП України)*;
• пільгове пенсійне забезпечення (Постанов КМУ від 24.06.2016 №461)*

*- пільги і компенсації, встановлюються за результатами атестації робочих місць за умовами праці, порядок проведення якої встановлено постановою КМУ від 01.08.1992 № 442.

Реалізація заходів, спрямованих на створення умов щодо збереження здоров’я працівників та профілактики професійних захворювань на робочих місцях є обов’язком роботодавця, а неухильне дотримання яких є обов’язком працівників.