Усиновлення дитини загиблого або зниклого безвісти військовослужбовця: коли це можливо і що враховує суд

У таких ситуаціях у родини закономірно виникає запитання: чи можна усиновити дитину загиблого або зниклого безвісти військовослужбовця?
Відповідь залежить від конкретних обставин. Сам факт загибелі чи зникнення безвісти одного з батьків не означає автоматичного усиновлення. Усиновлення — це не тимчасовий догляд і не формальність. Це повна зміна правового статусу дитини, коли усиновлювач набуває всіх прав і обов’язків батька або матері.
 На які норми закону спираються суди?
Основною нормою є стаття 207 Сімейного кодексу України, відповідно до якої усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки або сина. Усиновлення здійснюється виключно в найкращих інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Важливе значення має стаття 217 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що усиновлення здійснюється за вільною згодою батьків дитини.
Водночас стаття 219 Сімейного кодексу визначає випадки, коли така згода не потрібна.
Зокрема, якщо батьки:
- невідомі;
- визнані безвісно відсутніми;
- визнані недієздатними;
- позбавлені батьківських прав;
- або існують інші передбачені законом підстави.
Також суди враховують статтю 224 Сімейного кодексу України, яка зобов’язує оцінити стан здоров’я, сімейний та матеріальний стан заявника, мотиви усиновлення, умови проживання, ставлення до дитини та інші обставини, що мають значення для її майбутнього.
Процедура розгляду таких справ регулюється статтями 310–314 Цивільного процесуального кодексу України.
 Важливий нюанс щодо зниклих безвісти:
Саме тут виникає найбільше запитань.
Якщо батько або мати мають статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, це ще не означає автоматичної можливості усиновлення дитини без їхньої згоди.
Для застосування статті 219 Сімейного кодексу України важливо, щоб особа була саме визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою.
Тобто формула виглядає так:
- загибель батька або матері — може бути підставою для усиновлення;
- визнання особи безвісно відсутньою — може бути підставою для усиновлення без її згоди;
- сам факт зникнення особи безвісти — ще не означає автоматичної можливості усиновлення.
Саме тому перед зверненням до суду необхідно правильно визначити правовий статус зниклого безвісти військовослужбовця.
 Коли усиновлення може бути доцільним?
Найчастіше питання усиновлення виникає, коли:
- біологічний батько або мати загинули;
- один із батьків визнаний безвісно відсутнім;
- один із батьків оголошений померлим;
- дитину тривалий час виховує вітчим або мачуха;
- родич фактично замінив дитині батька або матір;
- дитина сприймає заявника як свого батька або матір;
- необхідно забезпечити дитині стабільні сімейні відносини.
Водночас якщо йдеться лише про тимчасову відсутність батька, перебування в полоні або зникнення безвісти без відповідного рішення суду, більш правильним механізмом часто є опіка чи піклування, а не усиновлення.
 Що саме перевіряє суд?
У справах про усиновлення головним критерієм є не бажання дорослих, а найкращі інтереси дитини.
Суд з’ясовує:
- хто бажає усиновити дитину;
- які стосунки склалися між заявником і дитиною;
- чи проживають вони разом;
- чи сприймає дитина заявника як батька або матір;
- чи є згода другого з батьків;
- чи є згода самої дитини;
- чи здатний заявник забезпечити належні умови життя;
- чи підтримує усиновлення орган опіки та піклування;
- чи відповідає усиновлення інтересам дитини.
 Які документи зазвичай подаються до суду?
Залежно від ситуації можуть знадобитися:
- паспорт заявника;
- свідоцтво про народження дитини;
- свідоцтво про шлюб;
- свідоцтво про смерть батька або матері;

- рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою;
- висновок органу опіки та піклування;
- акт обстеження житлових умов;
- довідка про доходи;
- медичні документи;
- довідка про відсутність судимості;
- характеристики;
- інші документи, які підтверджують реальні сімейні відносини між заявником та дитиною.
 Що показує судова практика?
Судова практика демонструє, що вирішальне значення мають не формальні документи, а реальні сімейні відносини.
1. Вітчим фактично став для дитини батьком
Кам’янка-Бузький районний суд Львівської області у справі
№446 /2424 /25 задовольнив заяву про усиновлення дитини після смерті її біологічного батька.
Суд встановив, що заявник тривалий час виховує дитину, проживає з нею однією сім’єю, забезпечує її потреби, а сама дитина вважає його своїм батьком.
Рішення
2. Суд врахував реальний емоційний зв’язок із дитиною
У справі № 214 /1263 /26 Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу встановив, що між заявником і дитиною сформувалися справжні сімейні відносини.
Суд звернув увагу на тривале спільне проживання, участь заявника у вихованні дитини та позитивний висновок органу опіки.
Рішення
3. Усиновлення супроводжувалося зміною прізвища та по батькові
Хотинський районний суд Чернівецької області у справі №724 /517 /25 не лише дозволив усиновлення, а й ухвалив рішення про внесення змін до актового запису про народження дитини.
Після усиновлення заявника було записано батьком дитини, а також змінено її прізвище та по батькові.
Рішення
4. Суд оцінив фактичне виконання батьківських обов’язків
У справі № 607 /28692 /25 Тернопільський міськрайонний суд встановив, що заявник фактично виконував усі функції батька: забезпечував дитину, дбав про її розвиток, здоров’я та навчання.
Суд дійшов висновку, що усиновлення лише юридично закріплює вже існуючі сімейні відносини.
Рішення
 Чи завжди суд задовольняє такі заяви:
Ні.
Суд може відмовити, якщо:
- відсутні необхідні документи;
- немає висновку органу опіки;
- не отримано необхідну згоду;
- особа лише зникла безвісти, але не визнана безвісно відсутньою;
- дитина заперечує проти усиновлення;
- заявник не довів, що усиновлення відповідає інтересам дитини.
 Важливий нюанс: усиновлення може вплинути на спадкові права дитини
Багато родин сприймають усиновлення лише як спосіб юридично оформити вже існуючі сімейні відносини.
Однак усиновлення має значно ширші наслідки.
Після усиновлення між дитиною та усиновлювачем виникають такі самі права та обов’язки, як між рідними батьками та дітьми.
Водночас у загальному порядку припиняється правовий зв’язок дитини з біологічним батьком та його родичами.
Тому якщо йдеться про дитину загиблого або зниклого безвісти військовослужбовця, необхідно окремо оцінити:
- чи має дитина спадкові права щодо біологічного батька;
- чи може в майбутньому відкритися спадщина;
- які соціальні гарантії дитина отримує як дитина загиблого або зниклого безвісти військовослужбовця;
- чи не вплине усиновлення на реалізацію цих прав.
Саме тому перед поданням заяви до суду доцільно отримати індивідуальну юридичну консультацію.
 Наслідки рішення суду:
Після набрання рішенням законної сили суд може:
- записати усиновлювача батьком або матір’ю дитини;
- змінити прізвище дитини;
- змінити по батькові;
- внести зміни до актового запису про народження;
- видати нове свідоцтво про народження.
 Підсумок:
Усиновлення дитини загиблого або зниклого безвісти військовослужбовця можливе, але лише за наявності законних підстав і якщо воно відповідає найкращим інтересам дитини.
Найважливіше пам’ятати:
- загибель одного з батьків може бути підставою для усиновлення;
- статус зниклого безвісти сам по собі ще не означає можливість усиновлення без згоди такого з батьків;
- визнання особи безвісно відсутньою може дозволити усиновлення без її згоди;
- суд оцінює не лише документи, а реальні сімейні відносини;
- усиновлення — це не спосіб оформлення документів, а повноцінне прийняття дитини в сім’ю на правах дочки або сина.

У кожній ситуації необхідно насамперед визначити, який саме механізм захисту прав дитини є найбільш доречним: усиновлення, опіка, піклування чи інша форма представництва її інтересів.